Антична Туреччина: Ефес

Ефес

Античне місто Ефес - найбільше і найкраще збережене стародавнє місто на березі Егейського моря, друге за значимістю після Помпеїв в Середземномор'ї. Це найбільш відвідувана пам'ятка в Туреччині. Дістатися до нього самостійно можна автобусом з Кушадаси або Ізміра, а можна й купивши екскурсію (наша, з Мармаріса, коштувала більше 50 євро на людину).

Легенди пов'язують появу міста Ефес з ім'ям Андрокла, який вирішив заснувати власне царство і отримав пророцтво від Дельфійського оракула про можливість заснувати нове місто там, де в один час з'єднаються вогонь, риба і дикий кабан. Він відправився в плавання, і, коли досяг Анатолії, висадився на самому мальовничому березі неподалік рибальського селища, де селяни смажили рибу. Втомлених мандрівників запросили розділити трапезу. Коли порив вітру забрав іскри від багаття в сторони сусідніх кущів, звідти з вереском вискочив дикий кабан. Тоді Андрокл зрозумів, що знайшов напророковане оракулом місце.

"Оракул" Бьянкі Камілло Міоли, 1880 рік.

Крім того, хоробрий Андрокл спокусив ватажкиню амазонок, красуню Ефесію. Разом вони заснували велике місто, яке молодий цар назвав чомусь чоловічою формою імені коханої. Але наукові суперечки про причину, час і місце заснування Ефеса йдуть досі. 

Ефес

Рівень моря в ті часи був на 57 метрів вище сучасного, тому місто Ефес швидко виросло в найбільше місто-порт і довгий час процвітало за рахунок мореплавства і торгівлі. Після землетрусу в III столітті до н. е. море відступило, а колишня гавань перетворилася в болото, яке і зараз приховує 80% стародавнього міста (сьогодні Берегова межа проходить приблизно в 10 км від руїн). 

Ефес

Ефес

Сама археологічна ділянка Ефесу розкрила вже чимало унікальних пам'яток, серед яких Одеон, або Малий театр (150 р. до н. е.), Римська Агора (II-IV ст. н. е.) з храмом Серапія, храм Адріана (118-138 рр. н.е.), величезна арена театру (III-II ст. До н. е.), так званий шлях Аркадія, терми Схоластики (V ст. н. е.), фонтан Траяна і ворота Геркулеса.

Ворота Геркулеса в Ефесі

Ворота Геркулеса вже зруйновані, але збереглися два опорних стовпи з прекрасними барельєфними зображеннями Геркулеса. Вчені вважають, що вони були створені в IV столітті нашої ери, а барельєфи – на два століття раніше. Можна припустити, що вони служили частиною більш ранньої культової будівлі. Хитрі екскурсоводи запевняють туристів, що, проходячи крізь ворота, потрібно обов'язково розкинути руки і торкнутися одночасно двох опор - тоді або ви станете сильними як міфічний Геркулес, або здійсниться ваше заповітне бажання.

Ворота Геркулеса в Ефесі

Найбільш впізнаваним і фотовиграшним місцем в Ефесі можна назвати бібліотеку Цельса: двоповерховий фасад з ліпниною і статуями досі справляє грандіозне враження. Стоячи біля колон, можна розглядати незвичайні орнаменти і дивуватися, як люди змогли побудувати таке диво майже дві тисячі років тому.

Бібліотека Цельса в Ефесі

Бібліотека Цельса в Ефесі

Вирушаючи в подорож у часі до Ефесу варто мати зручне, нековзке взуття, головні убори з широкими полями і пляшечку води. Також варто попередньо почитати про це місто та намітити найцікавіші об'єкти, яких там багато. 

Ефес

Амфітеатр в Ефесі

Читайте також: Мальта 2019: очікування і враження

Етно вище неба

India Airlines

Форма бортпровідників - це, часто, обличчя не лише авіакомпанії, але й країни. Вони можуть розроблятися на основі традиційних строїв, до їх дизайну незрідка залучали відомих і геніальних... Ми підібрали костюми авіакомпаній, які найбільш цікаво інтерпритували етнічні мотиви в формі бортпровідників.

Fiji Airlines

Hawaian Airlines

Vietnam Airlines

Shri Lankan Airlines

Malaysian Airlines 

Singapore Airlines

Hainan Airlines

Thai Airlines

Thai Airlines

Thai Airlines

Japan Airlines

China Airlines

Korean Air

Дивіться також: 

Традиційний костюм кечуанів Перу

Свято Меланки

Маланкування

Маланку святкують 13 січня відповідно до Григоріанського календаря, на який Україна перейшла 1918 року. За "старим стилем" Маланка припадала на 31 грудня, тобто була новорічним святом.

Маланкування

Давня назва цього свята — Щедрий вечір, а свою сучасну назву воно отримало через те, що збігалося із християнським святом преподобної Меланії — черниці та меценатки, яка жила у V столітті в Римській імперії. Її вважають першою зі знатних римлянок, яка з юних років линула до Христа, та жадала тілесної непорочності, хоч її заможні батьки бачили в дочці спадкоємицю й продовжувачку роду.

Маланкування

У 397 році Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Пініана і просила чоловіка жити у непорочності, але він захотів мати дітей. Скоро Меланія народила дівчинку, а пізніше і хлопчика, який після хрещення помер. Бачачи страждання дружини, Пініан просив Бога зберегти їй життя і дав обітницю жити у непорочності. Невдовзі померла і їх дочка.

Меланкування

Напорочні залишили Рим, для них почалось нове життя. Пініану було 24 роки, а Меланії — 20. Вони почали відвідувати хворих, приймати подорожніх, щедро допомагати бідним, допомагали старцям і монастирям. На їхні кошти було збудовано багато храмів і лікарень. Свята переписувала священні книги і роздавала їх бідним. 

Меланкування

У той же час свята Меланія сама зшила собі власяницю і носила її, не знімаючи. Після подорожі в Єрусалим та Єгипет, де свята відвідала багатьох отців-пустельників, Меланія поселилась на горі Єлеонській у самотній келії. Помалу біля келії виник монастир, де зібралось близько 90 дівиць. Меланія також збудувала на горі Вознесіння Христового чоловічий монастир. Меланія приймала усіх, що звертались до неї за врозумленням. 

Меланкування

У церковному календарі день преподобної Меланії завершує річне коло, а день св. Василя Великого його починає. Ця календарна обставина зблизила в народній уяві Меланію і Василія, перетворивши їх у стійку фольклорну пару, яка в українській традиції є головними героями цього свята: Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні урочистості та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. З ними ходить також "масовка": Коза, Жид, Лікар тощо. Вони виконують особливі пісні, які називаються щедрівками і вітають господарів із настанням Нового року, бажаючи усіляких гараздів у майбутньому. Кожна господиня приготовляла на це свято „книші“ (пироги, начинені картоплею і гречаною кашею), ковбаси, кров'янку, вареники та інші смаколики.

Меланкування

Хлопці засівають, щоб щедрим-родючим був прийдешній рік. Взагалі меланкування - справа традиційно суто хлопчача-чоловіча: дівчата, за давнім віруванням, щастя не приносять, а тому посівати дівчатам не годиться. Також важливо, щоб на Василя першим вам зустрівся чи першим зайшов у вашу оселю чоловік, бажано не рудий. І хай вам буде щастя!

Бажаю вам щастя,

Бажаю вам миру,

У серці – любові,

А в хаті – добра!

Меланкування

Читайте також: 

Болгарські кукері

Чому в Єгипет?

Єгипет, Ель Гуна

Єгипет - одна з небагатьох відкритих зараз країн - країна з теплим морем і давньою історією. 

Його історія налічує більше 40 століть. Раніше його частини називали "Земля мотики", Та-Мері, а також Ке-Мет - "Чорна Земля". Була й поетичніша назва "Земля ока Гора". Стародавні греки дали цій країні назву Єгипет, що означає "загадка, таємниця", хоча варіантів перекладу цього слова багато. 

Найтаємничіша для нас сучасних - давня єгипетська релігія. Вона здається набором якихось чудовиськ. Боги з людськими фігурами, але з головами то мавпи, то барана, то яструба, то шакала. Боги в образі жука-гнойовика, кішки, жаби... У туристів складається враження, що єгиптяни були не надто розбірливі в тому, чому поклонятися, і обожнювали все, що потрапляло під руку: Сонце, корову, Ніл, місяць, кішку, вітер, гіпопотама... Геродот виявив що у єгиптян найбільше число богів, найчудовіші храми, найурочистіші обряди і найсуворіше дотримання релігійних приписів. 

Наприклад, жителі Фів, вважаючи крокодилів священними, тримали ручного крокодила на господарці. У вуха цьому крокодилу вдягали сережки із золота, а на передні лапи надягали кільця. Йому подавали особливо призначену священну їжу і, поки він жив, вельми дбайливо доглядали за ним, а після смерті бальзамували і ховали в священних покоях. Почесті стародавні єгиптяни віддавали і рослинам: найбільшою пошаною користувалися сикомори і лотоси. Дощ вони шанували як сльози з очей бога Ра. Богом вважали і грунт, і камені, і Сонце... Єгипетська релігія здавалася сукупністю найнеймовірніших уявлень - фантастичних, заплутаних, а іноді і абсурдних. 

Єгипет

Абсурдним нам живим видається давньоєгипетський культ мертвих зі складними обрядами муміфікації та напханими коштовним начинням гробницями, нереального масштабу та складності будівельних робіт. Видається, що своїм земним мешканцям єгиптяни приділяли набагато менше уваги, ніж гробницям, а їх життя полягало, перш за все, в приготуванні до смерті. З іншого боку, в Єгипті стверджували: немає брехні, рівної смерті. Немає нічого більш помилкового, ніж смерть. Смерть не кінець, а лише перехідний етап до нової форми життя - життя вічного. 

Процес пізнання істини у давніх єгиптян був особливий. Для них характерна множинність підходів при поясненні тих чи інших явищ. Їх уявлення не були хаотичними, але ґрунтувалися на гармонії. Їх світ не знав стереотипів, і зрозуміти його з усім різноманіттям відтінків могли тільки справжні філософи.

Подібно до того, як туристичний символ Єгипту - сфінкс, так філософський - шлях. Піраміда - це дорога з каменю, яка, постійно звужуючись, веде до усипальниці. У міру просування розміри приміщень зменшуються; одночасно підвищується рівень підлоги, а стеля опускається все нижче. Чим меншими стають приміщення, тим більше згущується темрява. У внутрішніх покоях панує повний морок, і тільки крізь деякі вікна-щілини, прорубані під стелею і в стінах, проникають промені світла. Рядами тягнуться нескінченні рельєфи і стінопис, алеї сфінксів з левовими і баранячими головами, потужні стіни, ліс колон... 

Єгипет, Ель Гуна

Єгиптяни сприймали свою Батьківщину як величезний храм, будинок, де живе Бог з безліччю ликів. 

Спосіб єгипетського мислення надто відмінний від нашого: сила нашої думки - в розумі, а єгипетської — в серці; недарма для «серця» і «розуму» у них одне слово — «серце».

Ось звичний набір уявлень про Єгипет, що кочує з однієї книги в іншу: відстала і аморфна маса населення, задавлена забобонами і екзальтована жерцями, досконально розроблений механізм примусу, мегамашина державної влади з відпрацьованою технологією управління людьми, кожен з яких, без обличчя та імені, виконує певну функцію, завдання, щоб здійснювати грандіозні плани амбітних правителів. Задушливе, сумне життя на тлі величезної плоскої долини, оточеної пустелями і скелями, покритої безструктурним мулистим ґрунтом. Тяжкі випаровування Нілу, повільний перебіг його вод... Так зручніше дивитися на те, що незрозуміло, і це погляд переляканих, які бояться незвичного і невідомого. Нам важко осягнути відмінний від нашого спосіб життя. Нам нелегко уявити собі величезну сім'ю людей, пов'язаних, незважаючи на відмінності, справжньою дружбою і єдністю. Людей дуже простих і одночасно глибоких, живих і гарячих. Людей, для яких головний Закон втілювало Сонце. Це так красиво і просто: сонце встає і сідає, квіти розпускаються і в'януть. Народження з одного боку. Смерть з іншого. Смерть прихована в народженні. І те, і інше — одне і те ж.

Єгипет, Ель Гуна

Текст на основі статей з Інтернету.

Читайте також: 

Єгипет 3S

То моє море

Море, Барселона

Море, Сітжес

Море, Барселона

Море, Сітжес

Дивіться також: 

Adorable India

Море, Сітжес

Музей Берегівщини

Музей Берегівщини

Музей Берегівщини започатковано ще в 1964 році у маленькій шкільній кімнаті: була відкрита виставка колекції Ференца Горвата, який з 1930-х рр. збирав археологічні пам'ятки, які були знайдені під час будівництва залізниці. Це знаряддя праці найдавнішої людини, фрагменти кераміки, бронзові предмети тощо. 

Музей Берегівщини

Музей Берегівщини

Музей Берегівщини

Місцезнаходження музею змінювалося в залежності від місцевої влади, а 1989 р. музей взагалі перервав своє існування і колекція експонатів майже повністю була втрачена внаслідок непрофесійного зберігання.

Музей Берегівщини

Музей Берегівщини в сучасному вигляді було відкрито в 2002-му у найдавнішому приміщенні Берегова — палаці графа Габора Бетлена, збудованому 1629 року. Розпочинав музей роботу, маючи 42 екcпонати, а зараз їх нараховується понад дві тисячі. 

Музей Берегівщини

Окрема експозиція присвячена співачці угорської оперети зі світовим ім'ям — Шарі Федак, яка народилась і мешкала деякий час в Берегові.

Шарі стала примою Будапештського оперного театру, Вона володіла шістьма мовами та з успіхом виступала в Будапешті, Відні, Лондоні й Парижі, вважалася одним з перших секс-символів свого часу.

Шарі Федак (зліва)

Шарі Федак знімалася також у німому кіно, спробувала навіть зробити кар'єру у Голлівуді, але змушена була повернутися додому. Вона була справжньою "законодавицею мод" для світських левиць Будапешту. Звісно завжди охоче чекали її й у рідному Берегсасі, де кожний її приїзд був схожий на святкову феєрію. 

Шарі Федак

У 1944 році Шарі кілька разів виступала на нацистському радіо «Donausender» (Відень), де нібито закликала до продовження війни. Народний суд Угорщини визнав її винною у злочинах проти народу і довгі місяці вже немолода жінка змушена була провести у суворих умовах в’язниці. Незважаючи на пізніше виправдання, кар’єра Шарі Федак була закінчена. 

Шарі Федак

У центрі Берегова є пам'ятник Шарі Федак, також туристи, які приїжджають до Берегова, у місцевих кав’ярнях можуть замовити тістечко з їстівних каштанів «Федак», яке виготовляється за фірмовим рецептом Шарі.

Читайте також: 

ІКОНИ СТИЛЮ: Єлизавета Баварська

https://modoslav.blogspot.com/2020/11/blog-post_11.html