Іспанія: Мадрид - Гранада - Малага

Малага

Це була наша перша подорож до Іспанії - країни корриди, фламенко і Пабло Пікассо. Почали ми з Мадриду: столиця.

Мадрид

Столиця Іспанії, як і належить, - місто контрастів. З одного боку – переповнено-метушливі центральні вулиці, з іншого – медитативно-тихі парки.

Мадрид, овочевий ринок в центрі

Головне місце туристичної метушні в Мадриді – Королівський палац. Вхід 10 євро, фото заборонені, але воно того варта: золотоліпна розкіш інтер’єрів вражає! До палацу ми втрапили не одразу, бо перший день там була діюча королева Іспанії, довкола все очепили охоронці, а на воротах виблискував сріблястою збруєю почесний кінний караул.

Королівський палац в Мадриді

Королівський палац в Мадриді

Більше вражень, ніж від палацу іспанських монархів, ми отримали в музеї Prado. Після 18 години вхід безкоштовний, чергу відстояли швидко, а двох годин до закриття музею більш, ніж достатньо. Йшли ми цілеспрямовано: на триптих Босха та «Меніни» Веласкеса. Босх приголомшив, а Веласкес, на фоні представленого в Prado живопису, нічим особливим не виділявся. Музей переповнений античними скульптурами, Мадоннами і портретами аристократів – для одного візиту забагато всього, тому радимо ходити в Prado дозовано.

Prado

Джоконда з музею Prado

Так само дозовано ми відвідували Національний центр мистецтв королеви Софії – музей мистецтва ХХ століття. Роботи Пікассо, Далі, Міро, які ми хотіли побачити в першу чергу, представлені на другому поверсі. Там же приємно було зустріти картину українки-емігрантки Соні Делоне.

Робота Пабло Пікассо

Робота Сальвадора Далі

Робота Соні Делоне

Три дні в Мадриді минули швидко, перевантаживши голови класикою і сучасністю, тому далі ми почимчикували В Гранаду. 

Гранада, з її Альхамброю, – своєрідна туристична мекка. Гірські краєвиди, залишки мавританської архітектури, живописні вулички і розкішні храми створюють дуже своєрідну атмосферу.

Гранада

Гранада

Для морського відпочинку в Іспанії ми вибрали Альмуньєкар – невеличке тихе містечко на південно-східному узбережжі. Якби не кусючі червоні медузи, то це був би абсолютний рай: скалисті береги, кришталеві води, максимум зелені і мінімум цивілізації.

Альмуньєкар

Альмуньєкар

Дуже приємна родзинка набережної в Альмуньєкарі – лавочки, на яких синьо-білою плиткою викладено рибок, русалок, праль…

Альмуньєкар

Альмуньєкар

Альмуньєкар

Після райського Альмуньєкара Малага видалася задушливо-метушливою. Пляжі ні затишні, ні пафосні – ніякі. Людей небагато, але зброду вистачає: масажистки, продавці китайщини, діди-доходяги з освіжаючими напоями. Майже як в Одесі.

Малага

Серед яскравих вражень від Малаги – центр Помпіду та музей Пабло Пікассо, який тут народився. 8 євро за вхід, ще й черга, але музей одного художника – це особлива атмосфера, яка дозволяє його краще зрозуміти і полюбити. Полюбили.

Малага, Центр Помпіду

10 днів у Іспанії були насиченими і промайнули швидко. Цим постом ми лише коротко пробігли (як пес через овес) наш маршрут. Ще будемо писати - підписуйтеся, коментуйте, подорожуйте. 

  Читайте також: 

Музей костюма в Мадриді