Головне місце туристичної метушні в Мадриді – Королівський палац. Вхід 10 євро, фото заборонені, але воно того варта: золотоліпна розкіш інтер’єрів вражає! До палацу ми втрапили не одразу, бо перший день там була діюча королева Іспанії, довкола все очепили охоронці, а на воротах виблискував сріблястою збруєю почесний кінний караул.
 |
| Королівський палац в Мадриді |
|
|
| Королівський палац в Мадриді
|
Більше вражень, ніж від палацу іспанських монархів, ми отримали в музеї Prado. Після 18 години вхід безкоштовний, чергу відстояли швидко, а двох годин до закриття музею більш, ніж достатньо. Йшли ми цілеспрямовано: на триптих Босха та «Меніни» Веласкеса. Босх приголомшив, а Веласкес, на фоні представленого в Prado живопису, нічим особливим не виділявся. Музей переповнений античними скульптурами, Мадоннами і портретами аристократів – для одного візиту забагато всього, тому радимо ходити в Prado дозовано.
 |
| Prado |
 |
| Джоконда з музею Prado |
Так само дозовано ми відвідували Національний центр мистецтв королеви Софії – музей мистецтва ХХ століття. Роботи Пікассо, Далі, Міро, які ми хотіли побачити в першу чергу, представлені на другому поверсі. Там же приємно було зустріти картину українки-емігрантки Соні Делоне.
 |
| Робота Пабло Пікассо |
 |
| Робота Сальвадора Далі |
 |
| Робота Соні Делоне |
Три дні в Мадриді минули швидко, перевантаживши голови класикою і сучасністю, тому далі ми почимчикували В Гранаду.
Гранада, з її Альхамброю, – своєрідна туристична мекка. Гірські краєвиди, залишки мавританської архітектури, живописні вулички і розкішні храми створюють дуже своєрідну атмосферу.
 |
| Гранада |
 |
| Гранада |
Для морського відпочинку в Іспанії ми вибрали Альмуньєкар – невеличке тихе містечко на південно-східному узбережжі. Якби не кусючі червоні медузи, то це був би абсолютний рай: скалисті береги, кришталеві води, максимум зелені і мінімум цивілізації.
 |
| Альмуньєкар |
 |
| Альмуньєкар |
Дуже приємна родзинка набережної в Альмуньєкарі – лавочки, на яких синьо-білою плиткою викладено рибок, русалок, праль…
 |
| Альмуньєкар |
 |
| Альмуньєкар |
 |
| Альмуньєкар |
Після райського Альмуньєкара Малага видалася задушливо-метушливою. Пляжі ні затишні, ні пафосні – ніякі. Людей небагато, але зброду вистачає: масажистки, продавці китайщини, діди-доходяги з освіжаючими напоями. Майже як в Одесі.
 |
| Малага |
Серед яскравих вражень від Малаги – центр Помпіду та музей Пабло Пікассо, який тут народився. 8 євро за вхід, ще й черга, але музей одного художника – це особлива атмосфера, яка дозволяє його краще зрозуміти і полюбити. Полюбили.
