вівторок, 4 серпня 2020 р.

Чорногорія в умовах карантину 2020

Чорногорія, Свєті Стефан

Для людей, які люблять подорожувати, літо 2020-го - ще той квест. Карантин то відміняють, то знову вводять, кожна країна виставляє свої умови перетину кордону, якісь готелі відкриваються, а в інших забирають дозвіл працювати і все це періодично переглядається, додаючи плутанини, зайвої мороки та додаткових витрат. У підсумку найбезпечніше виявляється подорожувати Україною, але всі згадки про Одесу, Коблево і Скадовськ відгонять незабутнім розчаруванням. Розчарування се починається з укрзалізничної задухи, і не завершується медузами та сміттям в і без них неідеальній воді. Брр... і в чорноморську Болгарію не хочеться. Інша справа чисте як сльоза море Чорногорії, сизі силуети гір довкола і свіжо-хвойне повітря: туди хочеться щоліта.   
Чорногорія, Петровац
Чорногорія, Будва
Чорногорія, Петровац
Замість шумніших Будви-Бечичів-Рафаїловичів ми обрали більш віддалений і менш залюднений - райський Петровац (Петровац на Морі). Там (каже "Вікі") 1485 місцевих жителів і цілюще повітня, бо як всередині, так і довкола Петроваца росте багато оливкових і хвойних гаїв.
Петровац
Петровац, як і інші Чорногорські курорти, активно забудовують, але багатоповерхових готелів небагато, а в західній частині поселення переважають приватні триповерхові апартаменти.
Петровац
Зняти віллу чи кімнату-студію (з власною кухнею і санвузлом) можна десь починаючи з 20 євро за добу. За ці гроші ви отримуєте безцінну атмосферу приватного сектора: привітну господиню, 
мінімум контактів з іншими туристами, затишний столик в тіні винограду чи олив (нам дали терасу з видом на море). А вид на море в Петроваці не сугірший - на острівці, хоч маленькі, але з церквою Святого Воскресіння, яка захищає моряків.
Острови навпроти Петроваца на Морі
Пляжі в Петроваці галькові (камінці різного калібру, є місця де майже як пісок). Але додатковим бонусом містечка є кілька альтернативних пляжів на околицях, до яких легко дістатися пішки (через тінисті паркові доріжки і тунелі). На сході - неймовірно мальовничий, затиснутий між двох гір пляж Лючіце. Якщо вам стане сил і натхнення перейти за гору далі, то дійдете до Буляріце - довжезний і широкий гальковий пляж.
Лучіце
Буляріце
На захід від Петроваца пляжі ще цікавіші. За парком і тунелями - пляж Фенікс - майже безлюдний, куди довозять лодками, або треба бути альпіністом, бо довкола скалисті урвища. 
Пляж Фенікс
За довгим тунелем від Фенікса - Перазіца До. Над східною частиною пляжу нависає законсервований довгобуд - висотний готель, прибудований до скал. 
На пляжі Перазіца До
 
На пляжі Перазіца До
У зв'язку з пандеміями-карантинами нам поталанило: в Чорногорії відпочивало на 92% менше туристів, ніж торік, то і на віддалених пляжах людей було не густо, і на найближчому петровацькому зранку тихо, хоч медитуй.
Петровац на морі
З Петроваца ми подорожували до Свєті Стефана і знову нам "як поперло, то поперло" - Стефан ховався в тумані, а на світлинах створилося сюрреалістичне враження: такий собі острів-примара. І не дивно: цей острів візитна картка Чорногорії, але він зданий в оренду на 30 років іноземцям. 
Свєті Стефан в тумані
 
Вид на Свєті Стефан
Пляж Мілочер
Ну і на останок два слова про реальне - харчування. В Чорногорії все смачно і недорого, особливо, якщо рівняти з Європою. Кафешок і ресторанчиків повно, офіціанти в масках, а відвідувачам можна без. Комплексний обід від 5 євро, супи - від 2, м'ясо-риба десь коло 10 євро. Є супермаркети і ринки. Ми скуштували всі місцеві сири (неймовірно смачні), об'їдалися динями (30 центів/кг), кавунами (60 центів) і свіжим інжиром (2 євро/кг).
Кавуноїдство
Чаркування
Вечером скуштували і лозової - місцева горілка, часто 45 % (в середньому 20-25 євро пляшка). Але, як казала Вєрка Сердючка: "Зачєм платіть больше - ефєкт одін і тот жє". Вино в Чорногорії смачне, від 2 євро за літр і добре тамує спрагу в пропорції 1:1 з колою чи мінералкою. До речі, в Чорногорії прийнято зустрічати гостей пляшкою винця і наша господиня включила їх до "привітального компліменту", разом з масками і антисептиками - карантин же. 

P.S. Після нашого повернення з Чорногорії уряд України скасував вимогу ізоляції-обсервації, але уряд Чорногорії підсунув Українцям свиню, відкривши кордони для росіян.  

Читайте також:

четвер, 11 червня 2020 р.

Про знижки, совість і Пабло Пікассо

Робота Пабло Пікассо
Турагенти часто обговорюють цю проблему між собою, але рідко з клієнтами. Бо клієнт, крім того, що завжди правий, щоразу хоче отримати більше і заплатити менше. Це було причиною головного болю турбізнесу до коронавірусу і може просто добити тих, хто вижив після карантиних обмежень.

Добре ілюструє проблему "заплатити менше" історія про малюнок Пікассо. Одного разу художник вечеряв у ресторані і до нього підійшла прихильниця. Дама в жартома попросила намалювати що-небудь для неї. Пікассо взяв олівець і серветку. За кілька хвилин був готовий ескіз міського пейзажу за вікном ресторану. Жінка простягнула руку за малюнком. Але художник склав серветку і сховав її в кишеню.

- Цей малюнок коштує десять тисяч доларів - сказав він.

- Але Ви ж витратили на нього всього кілька хвилин! - вигукнула ображена пані.

- Я витратив на нього 50 років і кілька хвилин - відповів Пікассо і продовжив вечерю.

Пікассо знав справжню цінність часу і професіоналізму, яка здається такою легкою сторонньому спостерігачеві.

Приходячи в турагенцію, нам здається, що все просто: агент натисне на кнопочку і роздрукує договір. Про те, скільки за цим часу, досвіду, роздумів і переживань налаштований відпочинок турист не задумується. Як не задумується про те, що заробітки турагентів в рази менші, ніж, скажімо, у офіціантів чи манікюрниць.

Замість чайових, турагентів люблять шантажувати: "А в конкурента мені дадуть більшу знижечку".

"Знижечка" - це втрата заробітку. Туроператори виставляють агентам однакову ціну, в яку закладена оплата праці агента. Цю оплату останній отримає лише тоді, коли тур куплений і оплачений повністю. Тобто всю попередню роботу з пошуку, порівняння, підбору турагент робить "авансом". Це складна і відповідальна робота, яка може зайняти й кілька днів. І коли турист з готовим підібраним пакетом йде оплачувати тур туди, де "знижечка", то поступає він, як мінімум, непорядно. 

Хтось вважає, що, звернувшись в десяток турагентств, можна отримати "кращу пропозицію". Але це не так. Краща пропозиція виходить від того турагента, який знає Вас, Вашу сім'ю, Ваші інтереси. Лише він враховує навіть те, про що Ви самі деколи соромитесь сказати. 

Турагент це не продавець у магазині, в якому все готовеньке розкладено і ти "не зобов'язаний купити, якщо зайшов". Це, швидше, персональний стиліст, який водив вас по відділах, підбирав усе під вашу зовнішність і гаманець. Після всього ви б могли йому сказати: "Дякую, всі свої луки заселфила і тепер піду куплю схоже на Троєщині?" 

Час і працю людей не можна ігнорувати.

На багатьох сайтах турагентств і туроператорів є спеціальні модулі для первинного підбору турів. Це своєрідна "вітрина магазину", де можна уточнити бюджет та напрям для відпустки, можна навіть визначитися з готелем. Не хочете переплачувати агенту - не морочте голову, купуйте самі он-лайн. 

Якщо ж ви просите "знижечку! в агента, то зважте, що з ціни туру турагент може розпоряджатися тільки сумою комісії агенції. Це 5-12% вартості туру в залежності від туроператора. Ці гроші агент віддає агенції, в якій працює (оренда, бухгалтер, оргтехніка, канцелярія). І лише з цих 5-12 % заробітку агенції відсоток (відсоток від відсотка) "капає" агентові. Часто ця сума є зарплатою турагента - за його час, за професіоналізм, вибір найкращого особистого варіанту, за деталі та нюанси, іноді за години на телефоні або в листуванні, за безпеку, точність документів, комфорт та супровід своїх туристів 24 години на добу без вихідних.

Уявіть собі, якби кожен місяць ваш начальник перед видачею ЗП приходив до вас торгуватися? Добре би вам було? Хотіли б так?

У гонитві за "найдешевшим" багато хто готовий витрачати години чужого часу й нервів, які вважають апріорі безкоштовними. При цьому справедливо було б вводити депозит за підбір турів, я вже мовчу про потреби й капризи клієнтів. 

Так, організовувати людям відпочинок, дбати аби вони повернулися з найкращими враженнями - це щастя для хорошого агента, але це і його "копійка", його "хліб". Але це і робота. А робота повинна оплачуватися, це справедливо. 

Цей текст - переклад-рерайтинг. 




понеділок, 1 червня 2020 р.

Ефект Більбао

Музей Гуггенхайма в Більбао

У 1997-му році в місті Більбао на півночі Іспанії король та королева урочисто відкрили музей Гуггенхайма (Guggenheim Bilbao Museoa) — музей сучасного мистецтва. Оригінальність дизайну перетворила це місце в яскраву пам’ятку, яка вдихнула в провінційне на той час місто нове життя. За перші три роки роботи музею туристи, які відвідали Більбао, залишили там понад 100 мільйонів євро у вигляді регіональних податків, окупивши витрати на будівництво. 
Музей Гуггенхайма в Більбао
Музей Гуггенхайма в Більбао вважається найвпливовішою спорудою сучасності. 2017 року відвідувачів музею вже налічувалося близько 7 мільйонів, з яких 60 відсотків - іноземці. Це сприяло збереженню близько 4500 робочих місць, головним чином у транспорті, готелях, ресторанах, барах, кав'ярнях та закладах роздрібної торгівлі Більбао. Музей допоміг місту заробити додану вартість на суму понад 1,2 млн. євро, що призвело до збільшення податкових надходжень до 200 млн. євро. Нарешті, «ефект Гуггенхайма» також був не лише економічним, а й психологічним: музей сприяв формуванню громадянської гордості. 
Музей Гуггенхайма в Більбао
Музей Гугенхайма в Більбао спроектував канадсько-американський архітектор Френк Гері, який виграв конкурс у двох інших архітекторів. Гері пізніше згадував, що його попросили спроектувати "знакову" споруду, звернувшись до нього словами: "Містере Гері, нам потрібен оперний театр Сіднея. Наше місто вмирає".
Танцюючий будинок (Джинджер і Фред) Френка Гері у Празі
Френк Гері (Frank Gehry) — канадсько-американський архітектор, відомий апологет деконструктивізму в архітектурі. Будівлі Гері по всьому світі стали атракторами для туристів. До найвідоміших робіт Гері відносять Walt Disney Concert Hall в Лос-Анджелесі; Experience Music Project у Сієтлі, Танцюючий дім у Празі та Cinémathèque française в Парижі.
Cinémathèque française
Френк Гері лауреат Прітцкерівської премії 1989-го, а в 2010-му Vanity Fair відзначив його як «найважливішого архітектора нашого часу».

Цікаво, а який ефект "Моста Кличко" у Києві? Коли окупиться 306 мільйонів потрачених гривень? Чи значно побільшає туристів? В контексті карантину 2020 на ці питання відповісти ще важче. Будемо сподіватися.
Міст Кличко

пʼятниця, 22 травня 2020 р.

Подорож і щастя

Мальта, 2019
Задоволення, яке ми отримуємо від поїздок, можливо, залежить більше від думок, з якими ми подорожуємо, ніж від місць, до яких ми подорожуємо.
Мальта, 2019
Туристичні агенти поступали б розумніше, якби питати нас, що ми сподіваємося змінити в нашому житті, а не просто куди ми хочемо поїхати.
Мальта, Гозо, 2019

Ми надто оптимістичні коли дивимося на зображення якогось красивого пейзажу і уявляємо собі, що в такому чудовому місці неодмінно будемо щасливі і для цього нам достатньо лише там опинитися. 
Мальта, 2019
Насправді ж здатність людини отримувати щастя від подорожей залежить від задоволеності потреб у розумінні, в любові, в самовираженні й повазі. Ніякі прекрасні тропічні сади, ніякі розкішні готелі на найпрекрасніших пляжах не доставлять нам радості, якщо ми раптом виявимо, що в наші стосунки з коханою людиною закралася недовіра чи нерозуміння.
Мальта, Гозо, 2019
Поганий настрій здатен звести нанівець позитивний ефект цілої подорожі. Сидячи вдома, ми готові проклинати погану погоду і убогість навколишніх пейзажів, але, опинившись на тропічному острові, ми раптом усвідомлюємо (чомусь неодмінно після сварки в шикарному бунгало під яскравим блакитним небом), що ні безхмарне небо, ні чарівність нашого тимчасового житла самі по собі не здатні зробити нас щасливішими.
Дорожний знак, Мальта
Один раптовий спалах гніву з легкістю нівелює всі задоволення і переваги, яких ми чекали від екзотичних місць. 
Мальта, 2019
Домінуючим поштовхом до зустрічі з красою є бажання впіймати її, володіти нею і приділяти їй вагу в житті. Існує бажання сказати: «Я був тут, я бачив це, це мало для мене значення».
Мальта, 2019
Є якась чистота як в спогадах, так і в передчутті відвідин того чи іншого місця - саме у спогадах і очікуваннях це місце знаходить свою справжню цінність.
Текст за книгою Алена де Боттона "Мистецтво подорожі", а від себе можна додати, що карантин колись закінчиться, кордони відкриються, літаки злетять, а тому "Подорожуйте, так цікавіше жити!". 

Читайте також: Мальта 2019: очікування і враження

понеділок, 11 травня 2020 р.

На фонє Ейфєлєвой башні...

Це зображення має порожній атрибут alt; це ім'я файлу img_20190101_1825301.jpg
На фонє Ейфєлєвой башні...
До пандемій-карантинів всі хотіли в Париж. Коли я назвав "найромантичніше місто" сірим і нецікавим, мене мало не захейтили френди. "Паріж залатой" - аргументували вони. "Їх" було багато: за допандемійною статистикою щорічно Париж відвідували близько 25 мільйонів туристів. Практично кожен з них повертався додому з фотографіями себе коханого на фоні Ейфелевої вежі. "Ленінград" не дурно пісню написав: "На фонє Ейфєлєвай башні с айфона селфі за...такдалі". Бо "іначє" ніякий це не "ваяж?" ... 


Тенденція їздити в ті ж місця, робити однакові знімки "на фонє" зародилася ще задовго до нас... 

Стандартизація подорожей почалася в XVIII столітті, коли путівники вперше радили туристам відвідувати найбільш «мальовничі» краєвиди, які виглядали, як картини. З появою Kodak в 1888 році туристи змогли швидко натиснути на кнопку і зафіксувати спогад, більш-менш ідентичний реально баченому.

100 Vintage Travel Posters That Inspire to Travel The World ...
Вінтажна реклама подорожі в Париж
Приїхавши додому і все роздрукувавши, можна було всім показувати. "Всі" заздрили. Так живопис і фотографія розкручували пам'ятки. Люди регулярно бачили зображення на листівках і календарях, в газетах і журналах, то не дивно, що ті самі місця стали найбільш бажаними і їх почав розкручувати бізнес - від туристичного до порнографічного.

Весь сенс був не в тому, щоб бачити на власні очі, а в тому, щоб зробити таку ж фотографію, як у всіх. В найфотогенічніших місцях почали малювати позначки, гіди підказували і туристи ставали в чергу, щоб там сфотографуватися, виконуючи належний ритуал. Наприклад, підчас нашої останньої подорожі в Жироні, треба було вилазити на спеціальні східці і цілувати дупу якогось історичного чудовиська. 
The Brusselsprouts
Фото з Жирони
Дуже оригінальне фото з Жирони
Чому туристи не можуть зробити кілька кроків убік і цілувати щось інше деінде? Бо нема шаблону. 

З сучасними технологіями слідувати шаблонам ще простіше - туристичні додатки вам підкажуть, що "маст сі" і де "маст мейк а пікчер", щоб всюди відмітитися і викликати заздрість у лайкашів, які миттєво зацінять наскільки ти крутий. 

І правильно, не в нетрях же селфитись: хто зрозуміє, що то не які-небуть Бровари чи й Троєщина? Тому туристи їздять від пам'ятки до пам'ятки, щоб зробити ті самі фотографії. Цей сценарій, повторюваний знову і знову мільйонами, відображає те, як не подорож фіксується камерою, а камера формує подорож. Селфі допомагають нам не стільки відкривати світ, скільки закривати його собою коханим. Ми підганяємо все під наші рамки: якщо ми на фоні Мони Лізи вийшли невдало, то "деліт" ту Мону Лізу. 
На фоні Мони Лізи
Вийти з цього шаблону дуже складно. Навіть якщо розумієш, що дурість стояти чергу до Мони Лізи, що селфі на її фоні буде банальним, "гугл-меп" все одно приведе ло Лувру, рука потягнеться до телефона, а мозок проситеме: "Знімай! Будуть лайкати!". Без цього похід в Лувр неповноцінний.

Фотографія робить світ "підкореним", ніби меншим, а чи робить вона нас більшими? Як би цинічно це не звучало, але «зафіксувати» також означає «профукати». Замість шукати секрети посмішки Мони Лізи, ми шукаємо фотогенічні ракурси "на фоні". Навіть "англійські вчені" довели: ми менше бачимо і гірше пам'ятаємо те, що фотографуємо. 


Більшість туристів не прагнуть серйозно ні зрозуміти, ні запам'ятати те, заради чого приїхали: хто ту Мону Лізу розгадає та й кому це потрібно. Фотографія ж "на фоні" - це як диплом власної "крутизни": тиць і "Паріж пакарьон". А якщо ви ще й Пізанську вежу випрямили, то "ціни вам нема"...
Топ необычных фото с Пизанской башней
Оригінальні пози в Пізі
Дивіться мої фото з Гоа: 

середа, 6 травня 2020 р.

Стати частиною краси

Мілан, Duomo di Milano
Виявивши в безпосередній близькості щось по-справжньому красиве, ми мимоволі відчуваємо бажання заволодіти цією красою, отримати її в своє розпорядження і наситити нею своє життя. Як же нам часом хочеться мати можливість сказати: "Так, я тут був, я все це бачив і оцінив цю красу!" Але краса - субстанція, що постійно вислизає, часом її зустрічаєш там, де їй, здавалося б, зовсім не місце, або, наприклад, в тих місцях, куди явно ніколи не повернешся. А ще частіше її поява виявляється наслідком неймовірного збігу безлічі факторів, таких, як пора року, освітленість і погода.
Duomo di Milano
Duomo di Milano
Glovo, Duomo di Milano
Як же тоді досягти володіння красою, як назавжди зберегти для себе поїзд, що мчить... або вид на англійську долину? Певні можливості в цьому відношенні дає фотоапарат. Фотографування може в якійсь мірі втамувати спрагу володіння, породжену красою того чи іншого місця. Наша тривога з приводу того, що спогади про прекрасний момент зітруться в пам'яті, крок за кроком відступає з кожним клацанням затвора. До речі, ефект можна спробувати посилити, особисто сфотографувавшись на тлі того чи іншого красивого місця. Сенс цього майже ритуального фотографування, напевно, виражається в простому, але по-своєму витонченому постулаті: таким чином людина сподівається зберегти красу в собі, зберігаючи хоча б візуально себе в ній. 

Людина сподівається зберегти красу в собі, зберігаючи хоча б візуально себе в ній.



Стоячи біля підніжжя колони Помпеїв в Олександрії, взагалі можна навіть спробувати надряпати своє ім'я на гранітному постаменті, слідуючи, таким чином, прикладу флоберівського друга Томпсона з Сандерленду. ("Неможливо подивитися на колону і не побачити ім'я Томпсона, а отже, неможливо не згадати його, не подумати про нього. Цей кретин став частиною пам'ятника і залишиться з ним навічно... всі дебіли світу в тій чи іншій мірі є Томпсонами з Сандерленда».) Більш скромним і куди більш розумним кроком буде покупка сувенірів - якої-небудь місцевої керамічної миски, лакованої шкатулки або пари сандалій (Флобер, до речі, купив собі в Каїрі три килими). Це допоможе нам зберегти більш яскраві спогади про минуле і втрачене — точно так само, як залишився в медальйоні локон коханої, що пішла до іншого.

Ален де Боттон "Мистецтво подорожувати".
Duomo di Milano

Читайте також: Вештатися по Брюгге